Набряк повертається
Залоза біля вуха чи під щелепою час від часу збільшується й болить, а потім стихає.
Обговорити випадок Хронічний сіалоаденіт — тривале запалення слинної залози, через яке вона раз у раз набрякає й болить. Сіалоз — інше: залози збільшуються без запалення, і приблизно половина випадків пов’язана із загальною хворобою. Обидва стани зазвичай лікують планово, спершу без операції.
КОНЦЕПТУАЛЬНА ВІЗУАЛІЗАЦІЯУ людини три пари великих слинних залоз: привушні — перед вухами, підщелепні — під нижньою щелепою й під’язикові — під язиком. Слина з них тече в рот тонкими протоками.
Сіалоаденіт — запалення слинної залози. Хронічним його називають, коли загострення повертаються знову й знову: залоза набрякає, болить, потім стихає. Дослідники описують хронічний паротит як запалення, що повторюється й з часом руйнує привушну залозу.
Сіалоз, або сіалоаденоз, — інше. Це збільшення залоз без запалення й без пухлини: зазвичай з обох боків і найчастіше привушних; часто воно не болить. Приблизно половина випадків пов’язана із загальною хворобою.
Камені в протоках і пухлини слинних залоз — окремі стани, про них розповідаємо на окремих сторінках.
Це загальна інформація. Що підійде саме вам, лікар скаже після огляду.
Сіалоаденіт дається взнаки загостреннями, а сіалоз — поступовим збільшенням залоз, яке часто не болить.
Залоза біля вуха чи під щелепою час від часу збільшується й болить, а потім стихає.
Якщо протоку перекриває камінь, сильний біль може з’являтися під час їжі й триває 1–2 години.
Слинокам'яна хвороба (сіалолітіаз)Під час загострення залоза болить, шкіра над нею червоніє, піднімається температура, а з протоки в рот може виходити гній.
Привушні залози з обох боків поступово збільшилися, але не болять, — так зазвичай виглядає сіалоз.
Сухість у роті й очах разом зі збільшеними залозами на щоках, шиї чи під щелепою трапляється при синдромі Шегрена. У когорті 668 пацієнтів із цим синдромом збільшення привушних залоз було в 36,2%.
Причин багато, і від них залежить лікування. Тому спершу з’ясовують, що саме заважає залозі.
Слина застоюється, якщо протоку перекриває камінь, звуження або наслідки травми.
Слинокам’яна хворобаУ дітей буває рецидивний паротит — рідкісне повторюване запалення привушних залоз. Його причина досі незрозуміла.
Після лікування щитоподібної залози радіоактивним йодом, за оглядом досліджень, порушення роботи слинних залоз буває в до двох третин пацієнтів. Частіше уражені привушні залози.
При синдромі Шегрена імунна система атакує залози, що виробляють слину й сльози. Рідше трапляється IgG4-асоційована хвороба — її часто плутають з інфекцією чи пухлиною.
Серед причин сіалозу описують цукровий діабет 2 типу й тривале вживання алкоголю. При булімії збільшення привушних залоз теж трапляється, хоча в меншості випадків.
Хронічний сіалоаденіт і сіалоз зазвичай не потребують невідкладної допомоги — їх лікують планово. Але загострення може перейти в гостру інфекцію, і тоді важливо не зволікати.
Того ж дня: є ознаки інфекції залози — вона болить і почервоніла, з протоки в рот виходить гній, піднялася температура чи морозить. Негайно — хірургу, який оперував, а якщо не вдається — у приймальне: після операції на залозі наростають біль чи набряк. Температура 38 °C і вище чи гній з рани після операції — того ж дня до хірурга. Найближчим часом: припухлість тверда, не зміщується, росте або не минає понад 2 тижні — її треба відрізнити від пухлини. Планово: залоза регулярно набрякає, обидві привушні залози поступово збільшилися, тривалий час сухо в роті й очах.
Як часто й після чого набрякає залоза, які ліки ви приймаєте, чи є загальні хвороби. Лікар оглядає залози й отвір протоки в роті.
Обстеження обирають залежно від ситуації: ультразвук, КТ або МРТ із МР-сіалографією, яка показує протоки. Вони підтверджують діагноз, показують поширеність змін і ускладнення.
Якщо є підозра на синдром Шегрена: аналізи крові, перевірка очей, вимірювання кількості слини, інколи біопсія слинних залоз губи. При підозрі на IgG4-асоційовану хворобу діагноз складають з огляду, аналізів крові, знімків і біопсії.
За оглядом 2024 року, більшість розладів слинних залоз лікують без операції: усувають причину, знеболюють і допомагають слині текти. Інші методи підключають, якщо загострення не припиняються.
Перший крок.
Тонкий ендоскоп уводять у протоку через її отвір у роті. Метод зберігає залозу.
Хронічний сіалоаденіт і сіалоз в Інституті хірургії доктора Валіхновського розглядають у напрямі «Нове обличчя». Лікування загальної причини — синдрому Шегрена, діабету, IgG4-асоційованої хвороби — веде профільний лікар: ревматолог, ендокринолог; хірург відповідає за свою частину.
Пластичний хірург, кандидат медичних наук, засновник Інституту хірургії доктора Валіхновського.
Короткі відповіді. Що підходить саме вам, лікар скаже на консультації.
Сіалоаденіт — запалення, тому залоза болить і набрякає загостреннями. Сіалоз — збільшення залоз без запалення, зазвичай з обох боків, яке часто не болить; приблизно половина випадків пов’язана із загальною хворобою.
Часто так. За оглядом 2024 року, більшість розладів слинних залоз лікують без операції: пиття, жувальна гумка без цукру, масаж, тепло, гігієна рота, перегляд ліків, лікування причини.
Це огляд і промивання протоки тонким ендоскопом через її отвір у роті. Метод зберігає залозу; результат залежить від причини загострень.
Не обов’язково. У метааналізі 91 дослідження сіалендоскопії залозу згодом видаляли в 0–14% пацієнтів залежно від дослідження. Видалення обговорюють, якщо інші методи не допомогли.
Може бути. Серед причин сіалозу описують цукровий діабет 2 типу, тривале вживання алкоголю, а також булімію. Лікувати таку причину допомагає профільний лікар, і соромитися тут нема чого.
Якщо дитина отримала обидві дози вакцини проти кору, паротиту й краснухи чи вже хворіла на паротит, свинка дуже малоймовірна. Повторні набряки бувають при ювенільному рецидивному паротиті, який часто минає сам. Дитину варто показати лікарю.
Пухлини слинних залоз трапляються рідко й здебільшого доброякісні. Але тверду припухлість, що росте або не минає понад 2 тижні, треба показати лікарю й обстежити.
Цифри на сторінці — з цих джерел.
Надішліть виписки, УЗД чи КТ, якщо вони є. Лікар підкаже, з чого почати й чи потрібне втручання.
Залиште контакти й коротко опишіть ситуацію. Координатор зв’яжеться з вами, щоб узгодити наступний крок.