Рот не закривається
Щелепа застигла у відкритому положенні, через це може текти слина.
Обговорити випадок Звичний вивих щелепи — стан, коли нижня щелепа раз у раз вискакує із суглоба вперед і рот застигає відкритим. Гострий вивих вправляє лікар одразу, а повторні вивихи лікують планово: спершу ін’єкціями, за потреби — операцією.
КОНЦЕПТУАЛЬНА ВІЗУАЛІЗАЦІЯНижня щелепа з’єднана з черепом двома скронево-нижньощелепними суглобами — вони розташовані просто перед вухами. Вивих — це коли голівка щелепи виходить надто далеко вперед зі своєї ямки. М’язи, якими ми жуємо, у відповідь рефлекторно скорочуються й не дають їй повернутися назад, тому рот застигає відкритим.
Звичний, або рецидивний, вивих — коли таке трапляється знову й знову. Його відрізняють від одноразового гострого вивиху і від застарілого, який не вправляли понад місяць. Повторні вивихи спричиняють біль, заважають користуватися щелепою й помітно погіршують якість життя.
Гострий вивих вправляють одразу. Що довше щелепа лишається не на місці, то важче повернути її без операції, тож чекати, що «саме мине», не варто.
Це загальна інформація. Що підійде саме вам, лікар скаже після огляду.
Вивих зазвичай видно одразу: щелепа застигає відкритою. Якщо щелепа лише клацає чи ненадовго «заїдає», а рот закривається, — це, імовірніше, інший стан суглоба.
Щелепа застигла у відкритому положенні, через це може текти слина.
Підборіддя виступає вперед, зуби не сходяться, прикус здається «кривим».
Болить у суглобі з одного чи обох боків, біль посилюється від спроби рухати щелепою.
Слова виходять нерозбірливими, бо рот не закривається.
Щелепа вже вискакувала раніше — під час позіхання, сміху чи широкого відкривання рота.
Клацання, біль і обмежене відкривання рота без вивиху — ознаки дисфункції суглоба.
Дисфункція суглобаТочні причини звичного вивиху вивчено мало: у систематичному огляді автори зазначають, що уявлення про них спираються переважно на думку експертів. Серед 32 пацієнтів відділення невідкладної допомоги в Берні 93,7% вивихів були без травми, а в 62,5% вивих повторювався.
У дослідженні 96 випадків вивиху найчастішою причиною було надмірне відкривання рота під час позіхання — 44 випадки.
У дослідженні 34 пацієнтів зі звичним вивихом 47% мали підвищену рухливість суглобів (4 бали й більше за шкалою Бейтона), а 58,8% відповідали критеріям синдрому гіпермобільності; серед 34 людей контрольної групи цим критеріям не відповідав ніхто.
Вивих може статися після удару по обличчю, а також після стоматологічного чи медичного втручання.
Перелом виросткового відросткаСеред 96 випадків у 10,4% була супутня хвороба, найчастіше — епілепсія (4 випадки). У серії 14 пацієнтів у частини причиною була дистонія — мимовільне скорочення одного з жувальних м’язів.
Якщо щелепа вискочила й рот не закривається, не чекайте: що довше вивих лишається невправленим, то важче повернути щелепу без операції. Не вправляйте її самі чи з допомогою знайомих — це робить лікар.
Негайно, у приймальне: щелепа вискочила, рот не закривається, і сама вона на місце не стала — навіть якщо таке вже бувало й раніше минало. Дорогою обережно притримуйте щелепу рукою або пов’язкою під підборіддям і через маківку — такою, яку легко зняти, якщо занудить. Так само негайно — якщо після удару по обличчю болить щелепа й зуби змикаються не так, як раніше. Того ж дня — до лікаря: щелепа стала на місце, але рот відтоді не відкривається повністю або щелепа заклинює. Планово: щелепа вискакує повторно, навіть якщо щоразу вправляється сама, — запишіться на консультацію щелепно-лицевого хірурга.
Вивих зазвичай видно під час огляду: щелепа зафіксована у відкритому положенні.
Як часто вискакує щелепа, за яких обставин, чи вправлялася сама, які є хвороби й ліки.
Лікар перевіряє, як рухається щелепа, і чи немає підвищеної рухливості інших суглобів.
Якщо була травма, вивих давній або планують операцію, — щоб оцінити кістки суглоба й не пропустити перелом.
Рандомізованих досліджень мало, особливо щодо операцій, тому висновки про методи обмежені. Зазвичай рухаються від простого до складного: гострий вивих вправляють, при повторних починають з ін’єкцій, а операцію лишають для тих, кому вони не допомогли.
Робить лікар — одразу, як тільки пацієнт звернувся.
Перший крок, якщо вивихи повторюються.
Якщо ін’єкції не допомогли.
З повторними вивихами нижньої щелепи в Інституті хірургії доктора Валіхновського можна звернутися до хірурга напряму «Нове обличчя», який оперує на нижній щелепі й суглобі. Гострий вивих консультації не чекає — з ним їдуть у найближче приймальне відділення. Що запропонувати саме вам, хірург вирішує після огляду й КТ.
Пластичний хірург, кандидат медичних наук, засновник Інституту хірургії доктора Валіхновського.
Короткі відповіді. Що підходить саме вам, лікар скаже на консультації.
Ні, не намагайтеся вправити щелепу самі — це робить лікар. Якщо щелепа вискочила й сама не стала на місце, їдьте в приймальне відділення негайно.
Після вивиху щелепа може вискочити знову. Цьому сприяють широке відкривання рота й підвищена рухливість суглобів; інколи — травма, епілепсія чи мимовільне скорочення жувального м’яза.
Щонайменше 6 тижнів після вивиху не відкривайте рот широко, позіхаючи й чхаючи, підтримуйте щелепу рукою. Намагайтеся не позіхати надто широко й надалі.
Ні. Гострий вивих зазвичай вправляють без операції. При повторних вивихах спершу пробують ін’єкції, а операцію пропонують, якщо вони не допомогли.
У систематичному огляді успіх через рік становив 80%. Але питання лишаються: як кров впливає на хрящ суглоба і чи не спричиняє його зрощення. Лікар пояснить користь і ризики для вас.
При вивиху рот не закривається, і без допомоги щелепа може не стати на місце. Клацання, біль і обмежене відкривання рота без вивиху — ознаки дисфункції суглоба, її лікують інакше.
Вивихи можуть повторюватися, заважати їсти й говорити. Якщо ж вивих довго не вправляли, повернути щелепу на місце без операції стає складніше.
Цифри на сторінці — з цих джерел.
Опишіть, як часто це трапляється, і надішліть знімки КТ, якщо вони є. Лікар скаже, з чого почати.
Залиште контакти й коротко опишіть ситуацію. Координатор зв’яжеться з вами, щоб узгодити наступний крок.